nemozlivist

Про мене ніколи не писали пісень - лише вірші.
Вони були терпкі, червоні, майже міцні.
Вони були щирі, безжалосні ніби любов.
Вони проникали глибОко, там де є кров.
Вони були темні, вони були світлі, вони були ніжні, вони були сильні.

Але не пісні ці вірші все ж були.
Та ти не сказав про мене і пари слів. Ні слів, ні пісень, ні віршів і нічого.
І в цій відсутності тисячі зайвих знаків, ти розповів історію створення світу.
Ти розказав, як розквітнули вранці маки, як за обрієм небо сонцем повито.
Як на кожній долоні лінії малюють знаки, як у кожних очах я питаю як тебе звати.
Я у кожного серце я питаю - хто я. Як нарешті всі питання забуто.
Як нарешті можна не знати, а відчувати.
Як нарешті можна жити,  а  не чекати.

Оскільки моєму жж вже багато років, то видаляти його я не бачу сенсу :)
Але писати сюди мені стало не дуже зручно. Тому, я зараз пишу і публікую багато чого в себе в фб http://www.facebook.com/vika.bondar

 Буду рада бачити там всіх і кожного, аби не губитися на просторах інтернету.

Неможливість :)

Після відвідування вечірки SUP з нагоди відкриття офісу ЖЖ в Україні, я подумала, що певно не варто закидувати цю справу і все ж таки продовжувати вести тут блог?

Тут ще є хтось живий?))

Сьогодні йду на презентацію офісу ЖЖ в Україні в Крісталл Холлі. Подумала, що про це варто в ЖЖ написати :)

А ще, повернулась зі Львова з StartUp Club, де розказувала про піар та монетизацію інтернет проектів, а потім каталися на конях, їли шашлики та спілукувались про майбутнє УАнету. А ще, сталось дуже багато всього, і як дійдуть ноги-руки обов*язково напишу.

 Друзі,

можливо ви, або хтось з ваших знайомих шукає роботу SMM-менеджера? 
У мене є чудова вакансія на bigmir)net! Повний робочий день, кава-чай-цукор, хороша платня, колектив, навчання.

Деталі в особистих повідомленнях :)))

 

 

Сходила на Алессадро Сафіна. Намагаюсь отримати диплом, вдало працювати. Задумуюсь над Індонезією восени місяці на 2.

Originally posted by alex_aka_jj at Совещание

 Вика на конференции User Experience Ukraine 2011 на этих выходных.  :)

 

Доброго ранку!

Дуже давно не писала, часу катастрофічно не вистачає. А справ, які потрібно зробити, все більше більше більше. 3 лютого я нарешті їду у відпустку, підкорювати сноубордом Альпи :) Але, до того часу є ще багато роботи, як по Покупону, так і по навчанню. Спілкуюся з кількома зарубіжними музеями - в захваті від того, наскільки вони готові йти на зустріч дослідникам, студентам, журналістам. Втім, я сподіваюсь, за кілька років подібне буде і в Україні. Коли буде час, викладу сюди кілька уривків своїх робіт на захист сертифікатів з мистецтвознавства та музеєзнавства - про музейну справу в Україні. А ще, треба написати диплом на тему "Інноваційні технології в музейній справі" - може в когось є зв*язки з цікавими організаціями?
19 лютого буду виступати у Львові на конференції Lviv Social Media Camp. на тему Соціальних мереж та їх ефективності для бізнесу.  Тому, хто у Львові - рада буду побачитися! :))) 

Originally posted by alisine at Вид сверху лучше

Привіт) Ти читаєш мій жж яскрава частина якого схована для друзів. Цей жж є доволі особистим, тому через це, а також через певний життєвий досвід я маю бажання цікавитися тими, хто мене читає) Отже, якщо не важко відпишіть камент чому ви мене читаєте)

Для проведения промо-акции нужны мастера граффити)) У кого есть знакомые?) очень нужно!

Нарешті  я наважилася завести професійний блог) Треба тепер тільки його вести)і не забувати про твіттер http://twitter.com/viki_tiki_tavi

http://viki-tiki-tavi.posterous.com/

А ще мені в помічники дуже потрібен толковий копірайтер? Є в когось знайомі?

і так, я склала сесію.

 А ні в кого друзі не здають гарну однокімнатну квартиру? Десь відносно близько до центру. Для мене.

А ніхто не складе мені компанію на 4 шрека?

холодна голодна й невчасна.

Снуп, ти був моєю першою і накращою собакою. Я завжди буду тебе пам*ятати.
А ті, хто розкидують отруту за законом природи колись все зрозуміють.

мене потрібно рятувати від мене самої. може тобі стане сили? коли так, я до віку буду мити тобі ноги у рожевій воді, мовчати і кохати.

тепер я навічно з браслетом. тепер я вічно маю кохаючи перемагати.тепер я знаю чого хочу.

Люди!!! Може комусь дідусям\бабусям треба в село\дачу гарного песика? Він помирає в квартирі(((( Допоможіть буд ласка!!!

дуже хочеться щоб хтось пограв на гітарі. хочеться поспівати. хоча, я не вмію, і задовольняюсь лише сайтами он-лайн караоке)))
люблю живу музику. сходжу завтра послухати органну музику, пам*ятаю у Львові була на такому концерті - потім місяць відходила.

о, на 19.30 є сьогодні. хтось хоче:?

 

 Андрію, дякую за натхнення.

 люблю чоловіків які тріпають мені нерви.))))
але я цього не дозволяю)

 В світі вже 3Dі 4G, а в нас все ще 1Г.

 Не нове фото, але дуже вчасне. Пам*ятаю, нас тоді ледь не загребли охоронці, але воно того було варте. Хіюа. що я була вся в пилюці)) Фото робив Брут

 

 Треба виходити з цього ступору.
Час прокидатися і ставати до роботи.
Часом нікому зі знайомих не потрібен гарний копірайтер чи піар-меенеджер?)

 Я сформулювала своє бажання:
Хочу супермена.

шелдон просто неймовірний)))
Ну чого ледь не всі круті чоловіки американці та актори?)

 Він навчив головного - радості простому діло кожного дня. Радості щохвилини, невмираючої життєвої енергії, яка здатна все подолати. На похороні було 300 людей, хоча він був звичайним хлопцем. Хлопцем, який випромінював радість і позитив. Який своїми маленькими, ледь помітними справами, вчив всіх нас боротися і жити.
Він не пішов, він лише перейшов в інший вимір. А в цьому, Юра завжи буде веселим, простим, швидким і мудрим.
Вічна тобі пам*ять.


На швидкості дістатися до неба,
І крил не треба, є лише жага.
Жага життя і радість - ось його потреба,
Невже тепер це все пішло у небуття?
Невже це фініш, і він виграв спарринг,
Закінчив тим, чим і почав, чим марив.
Завжди упевнений у своїх силах,
І іноді всміхався так примхливо.
І погляд впевнений із-за керма завжди,
Тримав він міцно всі життєві ричаги.
І впевнена, що там, на небесах,
Він будет першим, і кінь його Пегас.
Вже буже з крилами, і Юрочка щоночі,
Буде до кожного із нас дивитись в очі.
Він був найкращим - кращих забирають.
Але він з нами,й буде так до краю.

прсвт Юра Губський.

 

Перечитала свої записи за 2006-2007 роки. Я змінилась,та не знаю, чи накраще. Так, звісно, я подорослішала, отримала багато досвіду. Та, відчула, що мені не вистачає того чистого, щирого, ненормального, що існує зараз лише в електронних текстах жж, в тих віршах, які випливали ніби нізвідки, лягали на біле полотно. Немає тих дивних емоцій, враженнь. І, що ще гірше, я розeумію, що я насильно запхала їх кудись глибоко, намагючись підвести себе під якийсь певний образ. Не знаю, можливо, тоді я була більш .... щиріша? Вільш відкрита для світу, для пригод.Я не хочу втрачати свого досвіду, прожитих років, та не хочу також втрачати ту емоційність та безпосередність.
Врешті решт я ж не доросла тьотьоха, а всього навсього дівчина 20 років, що просто зарано пішла працювати і цікавитися сенсом життя.
Та, мене все ж так само дощ, вітер, сонце, закинуті будинки, довгі літні ночі цікавлять більше, ніж 12 сантиметрові підбори. Мені все ще зручніше в кедах, ніж в гламурних туфлях. Я не змогла полюбити аренівські ресторани більше ніж Пузату Хату та Макдак. І чай з термосу на бордюрі для мене все ще смачніший, ніж в кафе.
Я повертаюсь, поступово згадую як складати слова в рими, як це - жити не зважаючи на.. Як це - бути ммаленькою неможливістю...

Осінь2:29
ну может я бы утром дала тебе флешку ты напечатал и отдал мне бумажки)
Олежа2:29
я утром не существую)

 

 1 фото

в кого є тачка? допоможіть перевезти 2 сумки книжок  і одну посуду.
нагодую борщем)

Люди, а ніклму не треба 6-ти місячного котика який ходить в талет і дуже хороий?

п.с. якби хтось ще забрав песика, розумного гарного дворнягу....

в мами виявилась аллергія.(((((((((((((((((

"Любишь пазлы? Соберешь меня?"
 (с) Тима

 Моє знайомство з творчістю гурту Тартак вже навіть і не пам*ятаю, як почалося.  Напевно, на хвилях нового тисячоліття було само собою зрозуміло, що молоді потрібно щось якісно нове, що відповідало б їх вимогам, як музично-смаковим так і, як не дивно, моральним. Тоді, то певно і з*являєтья в моєму житті, а точніше в плеєрі, пісні цих веселих та танцювальних хлопців. Не знаю, що саме захоплювало - манера виконання, драйв переданий музикою та текстами, чи просто кумедний Сашко Положинський, який на той час був ідеальним чоловіком для кожної дівчини страшої за 15 років. Такий собі шибайголова, який незаважає на всі канони і правила, а своїм поглядом захоплює всіх дівчаю в радіусі дії його природного шарму. Та і пісні були відповідними - насиченими звичайним буденним життям молоді, тому й отримували такий відклик у серцях молодих, гарячих, швидких. Але час плинув, і з кожним новим альбомом чи синглом покоління Тартаку виростало, проблеми ставали іншими, соціальний настрій змінювався ледь не кожні півроку, а пісні гурту все ж залишалися на рівні тієї хвилі перших років популярності. Слухати було цікаво, але все рідше люди знаходили себе в піснях Сашка. Ніби той самий стиль, голос, темп - але чогось не вистачало. А, коли вийшлов "Опір матеріалів" я зрозуміла чого невистачало - реаліїв.Нарешті Тартак подорослішав, і на мою думку - в цьому немає нічого поганого. Бути кумиром багатьох поколіннь це звичайно круто, але вміти розвиватися одночасно з один поколінням прихильників, підхоплювати соціальні тенденції та вміло втілювати їх у своїй творчості - це великий шматок таланту. Опір матеріалів,як на мене, доволі символічна назва, як і для слухачів, так і для самих музикантів.15 пісень, і лише кілька з них мають бути прослуханими під певний настрій,інші - лягають на життя, і,чого вже давно не відчувала в Положинського, змушують задуматися. Глибоко соціально направленний, своєчасний та прекрасно оформленний музично, без зайвих повільних пісень та ледь помітної лінії кризи середнього чоловічого віку. Я б поділила пісні умовно на дві категорії : життєстверджуючі та ті, що викривають вади і проблеми нашого суспільства. Альбом для дорослих фанів Тартака, які вже заробляють більше, ніж на одне пиво на чотирьох і тих, хто вже давно чекав чогось нового та "їхнього" від старих друзів.

Розуміння почуття усвідомлення свобода творчість кохання рабство характер літо пісок квіти птахи гори сніг павуки кники читання сторінки ворд вордпад тиша вино спокій машини дороги щвидкість погляд потяг поцілунки собака мова вірші малюнки секс значення знамення музика тексти ритм кредо мета життя сонце хмари дощ весна страх пристрасть Віка неможливість безмежність нескінченність подарунок свято промінь роман автомобіль ліс природа щастя такт можливості політ завершенність
                                                                                       Я

ти читаєш мої речення, намагаєшся розгадати коди,
та не те программме забезпечення, використав для нагоди.
не тією мовою говорю я, що зібрав ти всі словники світу,
Лише розгляд справи загальмовано, ми вирішуєм куди себе подіти.
 

Долучитись до твого простору,
Задихнутися в твоєму стилі.
Всі думки наші ще поза доступом,
А домовленості ще ніби в силі.

Назбираю крапок із наших реченнь,
Я закрию нарешті рот на замок.
Назбираю цілунків і зроблю небо,
Вкрите зорями, зорями, зорями, зорями, зорями, зорями

Беззаперечно закохана,
Без фактів і доказів.
Беззаперечна заручниця,
Твого досвіду.

 Вчора весь день  провела в товаристві неймовірної книжки- Гаррі Поттер та смертельні реліквії, видавництва Абабагаламага. День минув непомітно разом зі 630 сторінками, що були насичені неймовірними пригодами.Переклад - це шедевр. Здається, ніби герої все своє життя говорили українською, вишуканою, дотепною, правильною. 
Я дуже люблю читати казки, не знаю, напевно в мене це він тата) ми з  ним разом колись читали першу книгу про Поттера, ще в російському перекладі. Я можу порівняти російський з українським та оригіналом, бо виходило, що я кожен том читала іншою мовою))) Але вчора я отримувала фізичне задоволення від прочитаного. І  стосунки героїв, і сюжетні лінії, і майстерність авторки, що описує магічний світ детально та захоплююче. Я точно куплю всю серію цього перекладу, а потім буду читати дітям, як мені в дитинстві мама читала Івасика-Телесика)

 Наскількі легше стає, коли ти усвідомлюєш відсутність меж між життями. І ти розумієш, що це свое життя ти можеш витратити на допомогу одній певній людині, наступне - для іншої. Так, допомога буде якіснішою. Крім того, наскільки безглуздою починає здаватися фраза "живи для себе" чи "особисте життя". Лише з усмішкою дивишся на людей, що намагаються встигнути все за це свое втілення, все в матеріальному плані, і посилаєш їм свою любов та допомогу.
Коли немає страху - немає кордонів.
Коли немає кордонів - можливості стают безмежними.
І Неможливість теж стає безмежною :)

Коли Закони Природи ти усвідомлюєш на власному досвіді, слова "такт, повага, самосвідомість, гармонія" перестають бути просто словами, а стают прагеннями. Прагненнями не для досягнення вигоди для себе, а прагенням чистої творчості для світу.