nemozlivist

А я й не знала що Карпа розлучилась з Фрінляндом і вже вдруге вискочила заміж.

Ми пройшли спочатку повз нього, і я звернула увагу лише на те, що передні лапи він ставив на задні - аби зігрітися. Він очима. яких ну ніяк не могло бути у бродячого пса. На вулиці біля Цирку сьогодні було холодно, і лише якийсь хлопець погладив його по голові. Я подивилась на пса, подивилась на Жень - жодного вагання не було в моєму і його серцях. І ми його повезли додому, покупали, нагодували, вже майже подружили з Одуванчиком. І тепер, коли вини обоє вже сплять, думаємо над іменем.

Мій лист до видавництва Країна Мрій:

"Доброго дня!
Нещодавно, придбала книгу С. Маєр "Сутінки. Молодий місяц" у перекладі Вашого видавництва. Нажаль, кілька місяців тому мені довелося читати її мовою оригіналу, а також - російською. Можливо, якби я не мала досвіду читання інших варіантів тексту, я би й не помітила жахливої українською мови, та все ж, так сталося.

Я не збираюся звинувачувати видавництво у неякісному і поверхневому перекладі, та просто хочу побажати (так би мовити, написати у Вашу Книгу скарг та пропозицій), щоб наступні Ваші видання були якісними та доробленими. Насправді, я, як людина, що працює в рекламі і має гуманітарну (культурологічну) освіту, розумію наскільки важливо для видавництва, щоб його книжки купували. Та, отримавши такий неякісний текст, я вже не буду, як збиралась, купувати інші три томи до колекції.

А ще, мені надзвичайно шкода української мови, яку Ви, таким чином, просто опустили на дно літературного океану. Можу собі уяви, яким би вдалим та популярним була б серія, якби вона була якісно перекладена и вичитана. Не знаю, можливо перекладачі та коректори не знайомі близько з фразеологічними глибинами української, чи не змогли підібрати вдалих відповідників англійських сталих виразів, та це не важливо.

Головне, я, як Ваш читач та українка, дуже прошу не видавати більше таких перекладів."

З повагою, Вікторія Бондар

( І - відповідь видавництва.... )

Зауважу, що якби я наводила приклади - могла б захистити докторську. Адже речення "Вона хотіла опустити руку на волосся, але його вже не було" і "Вона виповзла з машини і швидко рушила.." інші треба згадувати, адже книжку я віддала на суд кафедри мовознавства Могилянки. Ми пару сміялися.

Друга ночі, пишу роботу на тему Поетична творчість Миколи Реріха як синтез західних і східних традицій. Стільки цікавої літератури, а очей в мене лише пара, і голова одна. Як встигнути прочитати всі книжки, які хочу? Як встигнути дізатися все, що хочу?

Наша відповідь попсовим UGG - Кулюги!!!



Та Одуванчик:

Вчора дізналась, що мій улюблений парфум знімають з продажу.


Так сумно, бо з цим запахом пов*язано так багато. Мені взагалі дуже мало парфумів подобається. Люблю аромати соковиті, насичені солодощами и східними мотивами. Такі, що створюють затишок, і водночас покривають загадкою. Люблю аромати, що підходять під колір моїх очей, під настрій і під характер. Тепер, не знаю який найулюбленіший обрати.(

Втім, тут певно головне спогади. У вас є запахи пов*язані зі спогадами? Кава-Львів, запах крему для засмаги - літо, запах піцци - друзі, запах коханого - любов, запах жінки - секс...

Я вже колись писала, що мені сняться занадто реалістичні сни. Коли я прокидаюсь, то кілька хвилин не можу зрозуміти де я, і що відбувається. Настільки тісно вони переплітаються з реалістю, що іноді здається, те що мені наснилось, було зімною насправді. Так от, перечитавши купу статей, сонників і логічно подумавши я дійшла ось до чого.

Враховуючи те, що людина використовує свій мозок лише на якусь мінімальну відсотковість, і увага людини постійно розкидана, і особа свідомо не може тримати наувазі все, що відбувається навколо неї, то вона і не помічає, як мозок робить це за неї. Наприклад, коли ми йдемо по вулиці, то сама наша голова запам*ятовує найдрібніші деталі, так само, коли ми спілкуємося з людиною, то можемо не помічати багато чого в ній, в той час, як на мозок все це помічає і фікусує. Коли ж приходить час сну, час коли мозок обробляє всю отриману за день інформацію, аналізує та показує її нам, то ми бачимо те, чого не помічали, але, так би мовити, в творчій арт-хаусній обробці. Тому, трактуючи свої сни, варто звертати увагу на минулий день, і намагатися максимально збочено( творчо) пов*язувати образи один з іншим. І враховувати, що сни можуть бути віщими, саме через можливість мозку несвідомо обробляти отриману інформацію, робити з неї висновки і проектувати минуле, виходячи з логіки.

Ось коротко десь так.

Зроблено Коссом.

Френды, а у кого есть твиттер? Дайте ссылки!

А у кого есть какой-то костюм прикольный? У подружки днюха, хочет что бы все были в костюмах) Рассмотрю все варианты кроме Евы - уж больно листочки жалко обрывать)

Ось є в мене така хвороба, що аж соромно визнати) Корочше, я постійно забуваю речі в камерах схову супермаркету) Чи ще хтось таким страждає?
Придбавши товари, та дійшовши додому знаходжу зайвого ключа і згадую що зі мною були ще пакунки) І добре, як би то лише раз, але ж так постійно) Сьогодні забула тапочки, і Женя матюкаючись пішов їх забирать) Він каже що я вайлуватий бєлдик, бо в мене все горить в руках_)

Ми не потрапимо в золотий мільярд, ми навіть не зможемо це побачити.
Нам скажуть, як завжди останнім, а ми їм всеодно пробачимо.
Ми будемо тихо дивитися, і нарікати, як завжди, як вміємо,
Що з іншими буде краще житися, що почекати ще воліємо.
Все потроху буде розкладатися, на прості, маленькі атоми,
А країна буде вмирати, бо жоден з нас не хоче плакати.
Нас точно не занесуть в ЮНЕСКО, можливо нас навіть не буде в історії,
І наші нащадки будуть нежити тут, вже не на своїй території.
Все починається з лінощів, коли не вважаєш себе особистістю.
Коли не вважаєш себе людиною, здатною жити дійсністю.
Коли думаєш що без тебе, обійдутся світові режисери,
В цей самий час ти вже на сцені, готуєшся до прем*єри.
В цей самий час твоя країна, робить крок до прірви,
Коли така маленька людина не цінує своєї міри.
Коли б кожен з нас схаменувся, коли б відкрив врешті очі,
Хіба зробила б щось влада проти цілого народу, що хоче
Підтримати свою землю, пітримати її фізично руками,
А язики закинуть за зуби, і лише мізками, руками.
Спочатку зробити, а потім прости, зібрати Свій врожай,
А не чекати, і не ганьбити кожен свій рідний край.


Ми не потрапимо в золотий мільярд, ми навіть не зможемо це побачити.
Але врятувати країну сьогодні, лише це має для мене значення.

Вот ты смотришь на это все, на все, и не знаешь - плакать или смеяться. Свиной грипп, выборы еще что-то. В какой-то момент ты отчаиваешься, и кажется, что так и должно быть. Ты теряешь надежду на то, что это все не природа, что она не может быть такой жестокой, и не может уничтожать себя. Но, потом, вспоминая все пережитое, увиденное, все что ты узнала и поняла - ты улыбаешься. Ты понимаешь, что все это делает Человек. Своими собственными руками И, пусть я не знаю точно фактов, имен и цифр, но я точно знаю, что это не природа.
И так странно, ведь когда у родителей рождается ребенок, такой маленький и беззащитный, разве можно представить,что в будущем, его главной целью будет зарабатывание денег любым способом? Разве, когда маленький мальчик собираете лего, знает кто-то, что он будет придумывать смертельные вирусы, для продвижения лекарств своей компании?

Меня всегда интересовала именно эта часть человеческой психологии - что толкает человека на такие поступки? Что развязывает ему руки для плохих дел и очищает его совесть?

И конечно, всегда хотелось знать, что об этом думает Природа? И к чему это все придет?

Вот, мы обживаемся и у меня список из 40 пунктов - что нужно купить) От ковра до соли)
А еще, мы забрали из приюта котенка)
Теперь он живет с нами и зовут его Одуванчик)

Ну что, мы переехали на Шулявку) Просим в гости с подарками - фикусы, кастрюльки, вазы, картинки и другая фигня приветствуется! :)

А, и кто умеет делать флеш-баннера? Есть работа для таких умельцев_)
А еще, может у кого то есть щенки собак) Рассмотрим все предложения) А то, Феню нам не отдали, а Вруцыку одному скучно)

И, еще, кто знает хорошего брокера, способного продать 1,4 га земли прямо под Киевом?

А это, мы ездили в Умань) Правда наше пребывание там длилось пол часа, зато мы скушали хот-дог в булочке - такого в Киеве уже почти не найдешь)

Найважче не знайти відповідь, а сформулювати питання. серед цього простору різноманітних снів, незрозумілих подій, передбаченнь, релігійної плутанини та іншого - головне не загубити того питання, на яке ти хочеш дістати відповідь.

Самое лучшее время, это когда с тебя ночью стягивают одеяло, и ты замерзаешь. Это когда вы спорите, от души крича друг на друга, а потом легко миритесь. Это когда тебя вычитывают, а ты только улыбаешься. Когда ты утром застилаешь постель, а она пахнет вами. И этот, такой родной, самый лучший запах на свете, способен пробудить в тебе необъяснимые чувства, уносящие далеко вверх.

Не то, что бы я любила застилать постель, но.. )))